Мієлодиспластичний синдром

Причини виникнення захворювання

Найчастіше хвороба діагностується у чоловіків старше 60 років. Мієлодиспластичний синдром може трансформуватися в гострий мієлолейкоз, в цьому полягає небезпека та підступність хвороби. Саме тому важливо виявити дану патологію на ранній стадії та отримати правильне лікування.

Точні причини виникнення мієлодиспластичного синдрому невідомі. Існує статиска, яка вказує на збільшення ризику виникнення хвороби при таких захворюваннях:

• синдром Дауна;
• анемія Фанконі;
• нейрофіброматоз.

Симтоми та діагностика мієлодиспластичного синдрому

Мієлодиспластичний синдром немає специфічних симптомів. Деякі симптоми, які можуть вказати на його наявність з'являються не відразу, а сама хвороба частіше є випадковою знахідкою при дослідженні крові.

До прояві активної стадії захворювання та наявності в крові великої кількості структурно змінених та нефункціонуючих клітин крові вказують:

• анемія, що не коригується протианемічними засобами
• кровотечі, крововиливи в шкіру та суглоби;
• слабкість, швидка втомлюваність;
• задишка, прискорене серцебиття;
• часті інфекційні захворювання;
• часті запаморочення, втрата свідомості;
• блідість шкірних покривів;
• болі в кістках;
• швидке зменшення маси тіла.

Для діагностики мієлодиспластичного синдрому головне завдання полягає у виявленні якісно змінених клітин крові. Першим кроком стає аналізи крові та сечі. Наступним обов'язковим етапом є взяття біопсії кісткового мозку, яка проводиться під місцевим знеболенням та є абсолютно безпечною. Вона надає нам можливості для проведення додаткових спеціальних досліджень - імуногістохімічного, цитохімічного, імуноферментного, цитогенетичного.

Лікування

Лікувальна тактика полягає у проведенні специфічної хіміотерапії, яка складається з класичних препаратів та з цитостатиків, таргетних препаратів, трансфузій компонентів крові, препаратів заліза та еритропоетинів, оскільки найчастіше, головним симптомом мієлодиспластичного синдрому є глибока анемія. Метою лікування є стабілізація показників крові, повне знищення якісно змінених клітин та відновлення нормального функціонування кісткового мозку. Схеми та режими хіміотерапії обирає лікар-онкогематолог, враховуючи всі особливості стану пацієнта та перебігу захворювання.