Електростимуляція

Електростимуляція - це апаратна процедура з використанням імпульсних струмів для посилення діяльності певних органів та систем. Така терапія застовується для відновлення роботи органів, м`язів і нервів, які втратили свої функції. Для електростимуляції використовують постійні імпульсні струми з різною формою імпульсів, при різній тривалості, модуляції їх у серії різної тривалості та частоти, з різною інтенсивністю.

Імпульстна стимуляція спрямована привести клітину тканини органу у стан збудження. При електростимуляції рухового нерву чи м'язу імпульс спричиняє рухове збудження, що веде до посилення притоку крові та лімфи, робить інтенсивнішим обмінні процеси, покращує синтез нуклеїнових кислот, в тому числі і РНК. Електростимуляція також посилює потік нервових імпульсів, що постійно відбувається між тканинами органів і м'язів та центральною нервовою системою, підвищує в крові вміст соматотропного гормону, імунореактивного інсуліну і С-пептиду.

Цей метод терапії включають в комплекс відновлювального лікування та з профілактичною метою.

• В якості профілактики електростимуляція використовується для підтримки життєдіяльності та живлення м'язів, попередження їх атрофії через вимушену знерухомленість або при зниженні рухливості, наприклад, через захворювання суглобів. Також процедура показана як профілактика післяопераційних флеботромбозів. 
• З лікувальною метою електростимуляцію найчастіше призначають для відновлення функції пошкодженого рухового нерва, при парезах і паралічах, внаслідок невриту мімічних м'язів, а також при спастичних паралічах. Останнім часом електростимуляція часто застосовують з метою нормалізації функції внутрішніх органів і систем при наявних в них хворобах, наприклад, рефлюкс-езофагіті, гіпотонічна дискінезія жовчовивідних шляхів, для відновлення моторної функції кишечника, при атонічних запорах і після порожнинних операцій тощо.

Показання до застосування електростимуляції

• рухові порушення (парези, паралічі) внаслідок захворювань і травм центральної та периферичної нервової систем;
• порушення рухової або замикальних функції шлунка, кишечника, жовчовивідних шляхів, сечового міхура, сечоводів, матки та її придатків;
• стимуляція м'язів з метою поліпшення периферичного артеріального і венозного кровообігу, лімфовідтоку; 
• стимуляція діафрагми і м'язів передньої черевної стінки для поліпшення дихання;
• збільшення і зміцнення м'язової маси;
• сколіоз та інші захворювання хребта;
• імпотенція