Рабдоміосаркома

Причини розвитку рабдоміосаркоми

Рабдоміосаркома може виникати на будь-якій ділянці тіла, де є поперечно-посмуговані м'язи, до них відносять:

• шия, груди, спина, кінцівки, статеві органи;
• очі;
• живіт;
• вуха та ніс.

Серед причин виникнення особливу увагу слід приділити вплив радіації на вагітну жінку, вживання алкоголю вагітною та тютюнопаління. До інших причин відносять:

• генетичні мутації;
• радіація.

Точні причини не до кінця вивчені. Рабдоміосаркома, як і всі злоякісні пухлини, вважається мультифакторним захворюванням, тобто таким, до якого призвів комплекс факторів.

Симптоми та діагностика

Симптоми рабдоміосаркоми залежать від місця локалізації пухлини. Вони не є специфічними та свідчать про безліч можливих захворювань, до них належать:

• локальне збільшення, набряк та почервоніння в проекції пухлини;
• порушення функцій органу, де виникла пухлина;
• кровотечі, порушення сечовипускання та дефекації;
• симптом болю, закладеності, непрохідності.

Дані прояви зустрічаються поодинці, або в комплексі. Існує відсоток хворих, в яких пухлина не проявляється клінічно, а сам пацієнт не скаржиться на наявність будь-яких симптомів.

Коли пухлина прогресує та поширюється на сусідні органи, з'являються загальні симптоми, до яких відносяться схуднення, апатія, відсутність апетиту, субфебрильна температура тіла, постійний біль, що заважає нормальному повсякденному життю.

Діагностика є стандартною для всіх видів сарком і складається з декількох основних етапів:

• Клінічний огляд та збір анамнезу;
• УЗД ураженої ділянки;
• КТ/МРТ/ПЕТ-КТ — виходячи з рекомендацій лікаря;
• Біопсія — золотий стандарт в онкології.

Без цитологічного висновку неможливо поставити онкологічний діагноз, а без сканування організму повністю — неможливе стадіювання захворювання. КТ/МРТ дозволяє визначити ступінь місцевого поширення рабдоміосаркоми та метастазування у віддалені органи.

Лікування

Максимально ефективне лікування рабдоміосарком з мінімальним ризиком рецидиву має складатися з трьох етапів:

• хіміотерапія;
• оперативне лікування;
• променева терапія.

Оперативне лікування проводиться після хіміотерапії, така послідовність спрямована на зменшення розмірів пухлини та об'єму операції, неоперабельні пухлини потребують обов'язкової передопераційної хіміотерапії, пухлини малого розміру можливо видалити без попереднього проведення хіміотерапії.

Операції виконуються в різному об'ємі, це залежить, перш за все, від розмірів пухлини.

На сьогоднішній день існують новітні імунні та таргетні препарати, деякі з них ефективні щодо пухлин даного виду.